¹حينئذ يشبه ملكوت السموات عشر عذارى اخذن مصابيحهن وخرجن للقاء العريس.

¹Тоді уподобить ся царство небесне десяти дівчатам, що, взявши каганці свої, вийшли назустріч женихові.

²وكان خمس منهنّ حكيمات وخمس جاهلات.

²Пять же були з них розумні, а пять необачні.

³اما الجاهلات فاخذن مصابيحهن ولم ياخذن معهن زيتا.

³Котрі необачні, взявши каганці свої, не взяли з собою олїї.

⁴واما الحكيمات فاخذن زيتا في آنيتهن مع مصابيحهن.

⁴Розумні ж узяли олії в пляшечки свої з каганцями своїми.

⁵وفيما ابطأ العريس نعسن جميعهن ونمن.

⁵Як же жених барив ся, задрімали всі, та й поснули.

⁶ففي نصف الليل صار صراخ هوذا العريس مقبل فاخرجن للقائه.

⁶О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!

⁷فقامت جميع اولئك العذارى واصلحن مصابيحهن.

⁷Тоді повставали всі дівчата тиї, та й украсили каганці свої.

⁸فقالت الجاهلات للحكيمات اعطيننا من زيتكن فان مصابيحنا تنطفئ.

⁸Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олії вашої, бо каганці наші гаснуть.

⁹فاجابت الحكيمات قائلات لعله لا يكفي لنا ولكنّ بل اذهبن الى الباعة وابتعن لكنّ.

⁹Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдіть лучче до тих, що продають, та. й купіть собі.

¹⁰وفيما هنّ ذاهبات ليبتعن جاء العريس والمستعدات دخلن معه الى العرس وأغلق الباب.

¹⁰Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїлле; і зачинено двері.

¹¹اخيرا جاءت بقية العذارى ايضا قائلات يا سيد يا سيد افتح لنا.

¹¹Опісля ж приходять і другі дівчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.

¹²فاجاب وقال الحق اقول لكن اني ما اعرفكنّ.

¹²Він же, озвавшись, рече: Істино глалолю вам: Не знаю вас.

¹³فاسهروا اذا لانكم لا تعرفون اليوم ولا الساعة التي يأتي فيها ابن الانسان

¹³Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коди Син чоловічий прийде.

¹⁴وكأنما انسان مسافر دعا عبيده وسلمهم امواله.

¹⁴Бо, як чоловік, від'їжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,

¹⁵فاعطى واحدا خمس وزنات وآخر وزنتين وآخر وزنة. كل واحد على قدر طاقته. وسافر للوقت.

¹⁵і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназі, та й відїхав зараз.

¹⁶فمضى الذي اخذ الخمس وزنات وتاجر بها فربح خمس وزنات أخر.

¹⁶Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.

¹⁷وهكذا الذي اخذ الوزنتين ربح ايضا وزنتين أخريين.

¹⁷Так само й той, що два, придбав і він других два.

¹⁸واما الذي اخذ الوزنة فمضى وحفر في الارض واخفى فضة سيده.

¹⁸Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.

¹⁹وبعد زمان طويل أتى سيد اولئك العبيد وحاسبهم.

¹⁹По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелік із них.

²⁰فجاء الذي اخذ الخمس وزنات وقدم خمس وزنات أخر قائلا يا سيد خمس وزنات سلمتني. هوذا خمس وزنات أخر ربحتها فوقها.

²⁰І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи; Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.

²¹فقال له سيده نعمّا ايها العبد الصالح والامين كنت امينا في القليل فاقيمك على الكثير. ادخل الى فرح سيدك.

²¹Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.

²²ثم جاء الذي اخذ الوزنتين وقال يا سيد وزنتين سلمتني. هوذا وزنتان أخريان ربحتهما فوقهما.

²²Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав еси; ось других два таланти придбав я ними.

²³قال له سيده نعمّا ايها العبد الصالح والامين. كنت امينا في القليل فاقيمك على الكثير. ادخل الى فرح سيدك.

²³Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був еси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.

²⁴ثم جاء ايضا الذي اخذ الوزنة الواحدة وقال. يا سيد عرفت انك انسان قاس تحصد حيث لم تزرع وتجمع حيث لم تبذر.

²⁴Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;

²⁵فخفت ومضيت واخفيت وزنتك في الارض. هوذا الذي لك.

²⁵і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.

²⁶فاجاب سيده وقال له ايها العبد الشرير والكسلان عرفت اني احصد حيث لم ازرع واجمع من حيث لم ابذر.

²⁶Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:

²⁷فكان ينبغي ان تضع فضتي عند الصيارفة. فعند مجيئي كنت آخذ الذي لي مع ربا.

²⁷так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.

²⁸فخذوا منه الوزنة واعطوها للذي له العشر وزنات.

²⁸Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.

²⁹لان كل من له يعطى فيزداد ومن ليس له فالذي عنده يؤخذ منه.

²⁹Кожному бо маючому всюдидасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.

³⁰والعبد البطال اطرحوه الى الظلمة الخارجية. هناك يكون البكاء وصرير الاسنان

³⁰І викиньте слугу нікчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.

³¹ومتى جاء ابن الانسان في مجده وجميع الملائكة القديسين معه فحينئذ يجلس على كرسي مجده.

³¹Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;

³²ويجتمع امامه جميع الشعوب فيميّز بعضهم من بعض كما يميّز الراعي الخراف من الجداء.

³²і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;

³³فيقيم الخراف عن يمينه والجداء عن اليسار.

³³і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.

³⁴ثم يقول الملك للذين عن يمينه تعالوا يا مباركي ابي رثوا الملكوت المعد لكم منذ تأسيس العالم.

³⁴Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.

³⁵لاني جعت فاطعمتموني. عطشت فسقيتموني. كنت غريبا فآويتموني.

³⁵Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;

³⁶عريانا فكسيتموني. مريضا فزرتموني. محبوسا فأتيتم اليّ.

³⁶нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене.

³⁷فيجيبه الابرار حينئذ قائلين. يا رب متى رأيناك جائعا فاطعمناك. او عطشانا فسقيناك.

³⁷Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або і жадного, та й напоїли?

³⁸ومتى رأيناك غريبا فآويناك. او عريانا فكسوناك.

³⁸Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?

³⁹ومتى رأيناك مريضا او محبوسا فأتينا اليك.

³⁹Коли ж бачили тебе недужим або в темницї, та й прийшли до тебе?

⁴⁰فيجيب الملك ويقول لهم الحق اقول لكم بما انكم فعلتموه باحد اخوتي هؤلاء الاصاغر فبي فعلتم

⁴⁰І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.

⁴¹ثم يقول ايضا للذين عن اليسار اذهبوا عني يا ملاعين الى النار الابدية المعدة لابليس وملائكته.

⁴¹Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:

⁴²لاني جعت فلم تطعموني. عطشت فلم تسقوني.

⁴²бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;

⁴³كنت غريبا فلم تأووني. عريانا فلم تكسوني. مريضا ومحبوسا فلم تزوروني.

⁴³був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.

⁴⁴حينئذ يجيبونه هم ايضا قائلين يا رب متى رأيناك جائعا او عطشانا او غريبا او عريانا او مريضا او محبوسا ولم نخدمك.

⁴⁴Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?

⁴⁵فيجيبهم قائلا الحق اقول لكم بما انكم لم تفعلوه باحد هؤلاء الاصاغر فبي لم تفعلوا.

⁴⁵Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.

⁴⁶فيمضي هؤلاء الى عذاب ابدي والابرار الى حياة ابدية

⁴⁶І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.