1ولما اكمل يسوع هذه الاقوال كلها قال لتلاميذه
1І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до ученикїв своїх:
2تعلمون انه بعد يومين يكون الفصح وابن الانسان يسلم ليصلب
2Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.
3حينئذ اجتمع رؤساء الكهنة والكتبة وشيوخ الشعب الى دار رئيس الكهنة الذي يدعى قيافا.
3Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,
4وتشاوروا لكي يمسكوا يسوع بمكر ويقتلوه.
4і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5ولكنهم قالوا ليس في العيد لئلا يكون شغب في الشعب
5Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
6وفيما كان يسوع في بيت عنيا في بيت سمعان الابرص
6Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
7تقدمت اليه امرأة معها قارورة طيب كثير الثمن فسكبته على راسه وهو متكئ.
7приступила да Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
8فلما رأى تلاميذه ذلك اغتاظوا قائلين لماذا هذا الاتلاف.
8Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
9لانه كان يمكن ان يباع هذا الطيب بكثير ويعطى للفقراء.
9Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
10فعلم يسوع وقال لهم لماذا تزعجون المرأة فانها قد عملت بي عملا حسنا.
10Зрозумівши ж Ісус, рече до них: що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
11لان الفقراء معكم في كل حين. واما انا فلست معكم في كل حين.
11Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
12فانها اذ سكبت هذا الطيب على جسدي انما فعلت ذلك لاجل تكفيني.
12Зливши бо вона миро се на тїло моє на погребеннє моє зробила.
13الحق اقول لكم حيثما يكرز بهذا الانجيل في كل العالم يخبر ايضا بما فعلته هذه تذكارا لها
13Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
14حينئذ ذهب واحد من الاثني عشر الذي يدعى يهوذا الاسخريوطي الى رؤساء الكهنة
14Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиереїв,
15وقال ماذا تريدون ان تعطوني وانا اسلمه اليكم. فجعلوا له ثلاثين من الفضة.
15каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.
16ومن ذلك الوقت كان يطلب فرصة ليسلمه
16І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
17وفي اول ايام الفطير تقدم التلاميذ الى يسوع قائلين له اين تريد ان نعد لك لتاكل الفصح.
17У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
18فقال اذهبوا الى المدينة الى فلان وقولوا له. المعلم يقول ان وقتي قريب. عندك اصنع الفصح مع تلاميذي.
18Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
19ففعل التلاميذ كما امرهم يسوع واعدوا الفصح
19І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.
20ولما كان المساء اتكأ مع الاثني عشر.
20Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.
21وفيما هم ياكلون قال الحق اقول لكم ان واحد منكم يسلمني.
21І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
22فحزنوا جدا وابتدأ كل واحد منهم يقول له هل انا هو يا رب.
22І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
23فاجاب وقال. الذي يغمس يده معي في الصحفة هو يسلمني.
23Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
24ان ابن الانسان ماض كما هو مكتوب عنه. ولكن ويل لذلك الرجل الذي به يسلم ابن الانسان. كان خيرا لذلك الرجل لو لم يولد.
24Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
25فاجاب يهوذا مسلمه وقال هل انا هو يا سيدي. قال له انت قلت
25Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
26وفيما هم ياكلون اخذ يسوع الخبز وبارك وكسر واعطى التلاميذ وقال خذوا كلوا. هذا هو جسدي.
26Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
27واخذ الكاس وشكر واعطاهم قائلا اشربوا منها كلكم.
27І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
28لان هذا هو دمي الذي للعهد الجديد الذي يسفك من اجل كثيرين لمغفرة الخطايا.
28се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаеть ся на оставленнє гріхів.
29واقول لكم اني من الآن لا اشرب من نتاج الكرمة هذا الى ذلك اليوم حينما اشربه معكم جديدا في ملكوت ابي.
29Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
30ثم سبحوا وخرجوا الى جبل الزيتون
30І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
31حينئذ قال لهم يسوع كلكم تشكّون فيّ في هذه الليلة لانه مكتوب اني اضرب الراعي فتتبدد خراف الرعية.
31Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся. вівцї стада.
32ولكن بعد قيامي اسبقكم الى الجليل.
32По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
33فاجاب بطرس وقال له وان شك فيك الجميع فانا لا اشك ابدا.
33Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
34قال له يسوع الحق اقول لك انك في هذه الليلة قبل ان يصيح ديك تنكرني ثلاث مرات.
34Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
35قال له بطرس ولو اضطررت ان اموت معك لا انكرك. هكذا قال ايضا جميع التلاميذ
35Каже йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали.
36حينئذ جاء معهم يسوع الى ضيعة يقال لها جثسيماني فقال للتلاميذ اجلسوا ههنا حتى امضي واصلّي هناك.
36Тодї приходить з ними Ісус на врочище (місце) Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
37ثم اخذ معه بطرس وابني زبدي وابتدأ يحزن ويكتئب.
37І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
38فقال لهم نفسي حزينة جدا حتى الموت. امكثوا ههنا واسهروا معي.
38Тодї рече до них: Тяжко сумна, душа моя аж до смертї. Підождіть. тут, і не спїте зо мною.
39ثم تقدم قليلا وخرّ على وجهه وكان يصلّي قائلا يا ابتاه ان امكن فلتعبر عني هذه الكاس. ولكن ليس كما اريد انا بل كما تريد انت.
39І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи : Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
40ثم جاء الى التلاميذ فوجدهم نياما. فقال لبطرس أهكذا ما قدرتم ان تسهروا معي ساعة واحدة.
40І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?
41اسهروا وصلّوا لئلا تدخلوا في تجربة. اما الروح فنشيط واما الجسد فضعيف.
41Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
42فمضى ايضا ثانية وصلّى قائلا يا ابتاه ان لم يمكن ان تعبر عني هذه الكاس الا ان اشربها فلتكن مشيئتك.
42Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.
43ثم جاء فوجدهم ايضا نياما. اذ كانت اعينهم ثقيلة.
43І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.
44فتركهم ومضى ايضا وصلّى ثالثة قائلا ذلك الكلام بعينه.
44І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.
45ثم جاء الى تلاميذه وقال لهم ناموا الآن واستريحوا. هوذا الساعة قد اقتربت وابن الانسان يسلم الى ايدي الخطاة.
45Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.
46قوموا ننطلق. هوذا الذي يسلمني قد اقترب
46Уставайте, ходімо: ось наближуєть ся зрадник мій.
47وفيما هو يتكلم اذا يهوذا واحد من الاثني عشر قد جاء ومعه جمع كثير بسيوف وعصي من عند رؤساء الكهنة وشيوخ الشعب.
47Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських.
48والذي اسلمه اعطاهم علامة قائلا الذي اقبّله هو هو. امسكوه.
48Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.
49فللوقت تقدم الى يسوع وقال السلام يا سيدي. وقبّله.
49І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його.
50فقال له يسوع يا صاحب لماذا جئت. حينئذ تقدموا والقوا الايادي على يسوع وامسكوه.
50Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.
51واذا واحد من الذين مع يسوع مدّ يده واستل سيفه وضرب عبد رئيس الكهنة فقطع اذنه.
51І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.
52فقال له يسوع رد سيفك الى مكانه. لان كل الذين يأخذون السيف بالسيف يهلكون.
52Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.
53أتظن اني لا استطيع الآن ان اطلب الى ابي فيقدم لي اكثر من اثني عشر جيشا من الملائكة.
53Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів?
54فكيف تكمل الكتب انه هكذا ينبغي ان يكون
54Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись ?
55في تلك الساعة قال يسوع للجموع كأنه على لص خرجتم بسيوف وعصي لتاخذوني. كل يوم كنت اجلس معكم اعلّم في الهيكل ولم تمسكوني.
55Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.
56واما هذا كله فقد كان لكي تكمل كتب الانبياء. حينئذ تركه التلاميذ كلهم وهربوا
56Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши.Його, повтікали.
57والذين امسكوا يسوع مضوا به الى قيافا رئيس الكهنة حيث اجتمع الكتبة والشيوخ.
57Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиерея, де письменники та старші зібрались.
58واما بطرس فتبعه من بعيد الى دار رئيس الكهنة فدخل الى داخل وجلس بين الخدام لينظر النهاية.
58Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.
59وكان رؤساء الكهنة والشيوخ والمجمع كله يطلبون شهادة زور على يسوع لكي يقتلوه.
59Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити.
60فلم يجدوا. ومع انه جاء شهود زور كثيرون لم يجدوا. ولكن اخيرا تقدم شاهدا زور
60І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки
61وقالا. هذا قال اني اقدر ان انقض هيكل الله وفي ثلاثة ايام ابنيه.
61говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її.
62فقام رئيس الكهنة وقال له أما تجيب بشيء. ماذا يشهد به هذان عليك.
62І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї про. ти Тебе сьвідкують?
63واما يسوع فكان ساكتا. فاجاب رئيس الكهنة وقال له استحلفك بالله الحي ان تقول لنا هل انت المسيح ابن الله.
63Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?
64قال له يسوع انت قلت. وايضا اقول لكم من الآن تبصرون ابن الانسان جالسا عن يمين القوة وآتيا على سحاب السماء.
64Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.
65فمزّق رئيس الكهنة حينئذ ثيابه قائلا قد جدّف. ما حاجتنا بعد الى شهود. ها قد سمعتم تجديفه.
65Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;
66ماذا ترون. فاجابوا وقالوا انه مستوجب الموت.
66як вам здаеть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.
67حينئذ بصقوا في وجهه ولكموه. وآخرون لطموه
67Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,
68قائلين تنبأ لنا ايها المسيح من ضربك
68кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?
69اما بطرس فكان جالسا خارجا في الدار. فجاءت اليه جارية قائلة وانت كنت مع يسوع الجليلي.
69Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
70فانكر قدام الجميع قائلا لست ادري ما تقولين.
70Він же відрік ся перед усіма, кажучи : Не знаю, що говориш.
71ثم اذ خرج الى الدهليز رأته اخرى فقالت للذين هناك وهذا كان مع يسوع الناصري.
71Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.
72فانكر ايضا بقسم اني لست اعرف الرجل.
72І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.
73وبعد قليل جاء القيام وقالوا لبطرس حقا انت ايضا منهم فان لغتك تظهرك.
73Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.
74فابتدأ حينئذ يلعن ويحلف اني لا اعرف الرجل. وللوقت صاح الديك.
74Тодї почав він проклинатись та, клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.
75فتذكر بطرس كلام يسوع الذي قال له انك قبل ان يصيح الديك تنكرني ثلاث مرات. فخرج الى خارج وبكى بكاء مرا
75І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіе, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.