1فدخل السفينة واجتاز وجاء الى مدينته.
1І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город
2واذا مفلوج يقدمونه اليه مطروحا على فراش. فلما رأى يسوع ايمانهم قال للمفلوج ثق يا بني. مغفورة لك خطاياك.
2Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелі; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої.
3واذا قوم من الكتبة قد قالوا في انفسهم هذا يجدّف.
3Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить.
4فعلم يسوع افكارهم فقال لماذا تفكرون بالشر في قلوبكم.
4І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?
5ايما ايسر ان يقال مغفورة لك خطاياك. ام ان يقال قم وامش.
5Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи?
6ولكن لكي تعلموا ان لابن الانسان سلطانا على الارض ان يغفر الخطايا. حينئذ قال للمفلوج. قم احمل فراشك واذهب الى بيتك.
6От же, щоб знали ви, що Син чоловічий мав власть на землі прощати гріхи, рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого!
7فقام ومضى الى بيته.
7І, вставши, пійшов до дому свого!
8فلما رأى الجموع تعجبوا ومجدوا الله الذي اعطى الناس سلطانا مثل هذا
8Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям.
9وفيما يسوع مجتاز من هناك رأى انسانا جالسا عند مكان الجباية اسمه متى. فقال له اتبعني. فقام وتبعه.
9І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митниці: і рече донего: Йди слїдом за мною. І, вставши, дійшов слїдом за Ним.
10وبينما هو متكئ في البيت اذا عشارون وخطاة كثيرون قد جاءوا واتكأوا مع يسوع وتلاميذه.
10І сталось, як сидів Він за столом у господі, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посідали з Ним і з учениками його.
11فلما نظر الفريسيون قالوا لتلاميذه لماذا ياكل معلمكم مع العشارين والخطاة.
11І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками?
12فلما سمع يسوع قال لهم لا يحتاج الاصحاء الى طبيب بل المرضى.
12Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лікаря, тільки недужим.
13فاذهبوا وتعلّموا ما هو. اني اريد رحمة لا ذبيحة. لاني لم آت لادعو ابرارا بل خطاة الى التوبة
13От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння.
14حينئذ اتى اليه تلاميذ يوحنا قائلين لماذا نصوم نحن والفريسيون كثيرا واما تلاميذك فلا يصومون.
14Приступили тодї до Него ученики, Йоанові, говорячи: Чого ми та фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять.
15فقال لهم يسوع هل يستطيع بنو العرس ان ينوحوا ما دام العريس معهم. ولكن ستأتي ايام حين يرفع العريس عنهم فحينئذ يصومون.
15І рече їм Ісус: Чи можуть весільні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же дні, що візьмуть од них жениха, тоді й постити муть.
16ليس احد يجعل رقعة من قطعة جديدة على ثوب عتيق. لان الملء ياخذ من الثوب فيصير الخرق اردأ.
16Нїхто не пришивав шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дірка буде гірша.
17ولا يجعلون خمرا جديدة في زقاق عتيقة. لئلا تنشقّ الزقاق فالخمر تنصب والزقاق تتلف. بل يجعلون خمرا جديدة في زقاق جديدة فتحفظ جميعا
17І не наливають нового вина у старі міхи, а то міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все ціле.
18وفيما هو يكلمهم بهذا اذا رئيس قد جاء فسجد له قائلا ان ابنتي الآن ماتت. لكن تعال وضع يدك عليها فتحيا.
18Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе.
19فقام يسوع وتبعه هو وتلاميذه.
19І вставиш Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.
20واذا امرأة نازفة دم منذ اثنتي عشرة سنة قد جاءت من ورائه ومسّت هدب ثوبه.
20І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його:
21لانها قالت في نفسها ان مسست ثوبه فقط شفيت.
21бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь.
22فالتفت يسوع وابصرها فقال ثقي يا ابنة. ايمانك قد شفاك فشفيت المرأة من تلك الساعة.
22Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.
23ولما جاء يسوع الى بيت الرئيس ونظر المزمرين والجمع يضجون
23І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників,
24قال لهم تنحوا. فان الصبية لم تمت لكنها نائمة. فضحكوا عليه.
24рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.
25فلما اخرج الجمع دخل وامسك بيدها. فقامت الصبية.
25От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дівча і встало.
26فخرج ذلك الخبر الى تلك الارض كلها
26І рознеслась про се чутка широко по всій землі тій.
27وفيما يسوع مجتاز من هناك تبعه اعميان يصرخان ويقولان ارحمنا يا ابن داود.
27І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшліо слїдом за Ним двоє слїпих, і, порикуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас.
28ولما جاء الى البيت تقدم اليه الاعميان. فقال لهما يسوع أتؤمنان اني اقدر ان افعل هذا. قالا له نعم يا سيد.
28І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи вірувте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи.
29حينئذ لمس اعينهما قائلا بحسب ايمانكما ليكن لكما.
29Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам.
30فانفتحت اعينهما. فانتهرهما يسوع قائلا انظرا لا يعلم احد.
30І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь.
31ولكنهما خرجا واشاعاه في تلك الارض كلها
31Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій.
32وفيما هما خارجان اذا انسان اخرس مجنون قدموه اليه.
32Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого.
33فلما اخرج الشيطان تكلم الاخرس. فتعجب الجموع قائلين لم يظهر قط مثل هذا في اسرائيل.
33І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Ніколи не явилось такого в Ізраїлї.
34اما الفريسيون فقالوا برئيس الشياطين يخرج الشياطين
34Фарисеї ж казали: Виганяв Він біси князем бісовським.
35وكان يسوع يطوف المدن كلها والقرى يعلّم في مجامعها. ويكرز ببشارة الملكوت. ويشفي كل مرض وكل ضعف في الشعب.
35І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.
36ولما رأى الجموع تحنن عليهم اذ كانوا منزعجين ومنطرحين كغنم لا راعي لها.
36Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря.
37حينئذ قال لتلاميذه الحصاد كثير ولكن الفعلة قليلون.
37Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало.
38فاطلبوا من رب الحصاد ان يرسل فعلة الى حصاده
38Просіть Господа жнива, щоб вислав женців на жниво своє.