¹اقول الصدق في المسيح. لا اكذب وضميري شاهد لي بالروح القدس

¹Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим,

²ان لي حزنا عظيما ووجعا في قلبي لا ينقطع.

²що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму.

³فاني كنت اود لو اكون انا نفسي محروما من المسيح لاجل اخوتي انسبائي حسب الجسد

³Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу;

⁴الذين هم اسرائيليون ولهم التبني والمجد والعهود والاشتراع والعبادة والمواعيد.

⁴вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;

⁵ولهم الآباء ومنهم المسيح حسب الجسد الكائن على الكل الها مباركا الى الابد آمين

⁵їх і отці, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.

⁶ولكن ليس هكذا حتى ان كلمة الله قد سقطت. لان ليس جميع الذين من اسرائيل هم اسرائيليون.

⁶Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,

⁷ولا لانهم من نسل ابراهيم هم جميعا اولاد. بل باسحق يدعى لك نسل.

⁷анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє.

⁸اي ليس اولاد الجسد هم اولاد الله بل اولاد الموعد يحسبون نسلا.

⁸Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насінне.

⁹لان كلمة الموعد هي هذه. انا آتي نحو هذا الوقت ويكون لسارة ابن

⁹Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син.

¹⁰وليس ذلك فقط بل رفقة ايضا وهي حبلى من واحد وهو اسحق ابونا.

¹⁰Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;

¹¹لانه وهما لم يولدا بعد ولا فعلا خيرا او شرا لكي يثبت قصد الله حسب الاختيار ليس من الاعمال بل من الذي يدعو.

¹¹ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе).

¹²قيل لها ان الكبير يستعبد للصغير.

¹²сказано їй, що більший служити ме меншому,

¹³كما هو مكتوب احببت يعقوب وابغضت عيسو

¹³яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів.

¹⁴فماذا نقول. ألعل عند الله ظلما. حاشا.

¹⁴Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.

¹⁵لانه يقول لموسى اني ارحم من ارحم واتراءف على من اتراءف.

¹⁵Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.

¹⁶فاذا ليس لمن يشاء ولا لمن يسعى بل للّه الذي يرحم.

¹⁶Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.

¹⁷لانه يقول الكتاب لفرعون اني لهذا بعينه اقمتك لكي اظهر فيك قوتي ولكي ينادى باسمي في كل الارض.

¹⁷Глаголе бо писанне й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі.

¹⁸فاذا هو يرحم من يشاء ويقسي من يشاء.

¹⁸Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).

¹⁹فستقول لي لماذا يلوم بعد. لان من يقاوم مشيئته.

¹⁹Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?

²⁰بل من انت ايها الانسان الذي تجاوب الله. ألعل الجبلة تقول لجابلها لماذا صنعتني هكذا.

²⁰Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так?

²¹ام ليس للخزاف سلطان على الطين ان يصنع من كتلة واحدة اناء للكرامة وآخر للهوان.

²¹Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?

²²فماذا ان كان الله وهو يريد ان يظهر غضبه ويبيّن قوته احتمل باناة كثيرة آنية غضب مهيأة للهلاك.

²²Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,

²³ولكي يبيّن غنى مجده على آنية رحمة قد سبق فاعدّها للمجد.

²³і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,

²⁴التي ايضا دعانا نحن اياها ليس من اليهود فقط بل من الامم ايضا

²⁴як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?

²⁵كما يقول في هوشع ايضا سادعو الذي ليس شعبي شعبي والتي ليست محبوبة محبوبة.

²⁵Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.

²⁶ويكون في الموضع الذي قيل لهم فيه لستم شعبي انه هناك يدعون ابناء الله الحي.

²⁶І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.

²⁷واشعياء يصرخ من جهة اسرائيل وان كان عدد بني اسرائيل كرمل البحر فالبقية ستخلص.

²⁷Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:

²⁸لانه متمم امر وقاض بالبر. لان الرب يصنع امرا مقضيا به على الارض.

²⁸скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі.

²⁹وكما سبق اشعياء فقال لولا ان رب الجنود ابقى لنا نسلا لصرنا مثل سدوم وشابهنا عمورة

²⁹І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.

³⁰فماذا نقول. ان الامم الذين لم يسعوا في اثر البر ادركوا البر. البر الذي بالايمان.

³⁰Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;

³¹ولكن اسرائيل وهو يسعى في اثر ناموس البر لم يدرك ناموس البر.

³¹Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.

³²لماذا. لانه فعل ذلك ليس بالايمان بل كانه باعمال الناموس. فانهم اصطدموا بحجر الصدمة

³²Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.

³³كما هو مكتوب ها انا اضع في صهيون حجر صدمة وصخرة عثرة وكل من يؤمن به لا يخزى

³³Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся.