¹Zvino kwakaunganira kwaari vaFarisi nevamwe vevanyori vaibva kuJerusarema;

¹І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.

²vakati vaona vamwe vevadzidzi vake vachidya zvingwa nemaoko ane tsvina, ndiko kuti asina kushambwa, vakasvora.

²І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:

³Nekuti vaFarisi, nevaJudha vose, havadyi kunze kwekuti vashamba maoko kwazvo, vachibatirira tsika dzevakuru.

³(бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;

⁴Kana vachibva pamusika, kunze kwekuti vashamba, havadyi; nezvimwe zvinhu zvizhinji zviripo zvavakange vagamuchira kuti vazvichengete, zvinoti: Kusuka mikombe, nehari, nemidziyo yendarira, nenhovo.

⁴і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).

⁵Ipapo vaFarisi nevanyori vakamubvunza, vachiti: Nemhaka yei vadzidzi venyu vasingafambi netsika yevakuru, asi vanodya chingwa nemaoko asina kushambwa?

⁵Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?

⁶Asi wakapindura akati kwavari: Isaya wakaporofita zvakanaka pamusoro penyu imwi vanyepedzeri, sezvazvakanyorwa, zvichinzi: Zera iri rinondikudza nemiromo, asi moyo wavo uri kure neni.

⁶Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.

⁷Asi vanondinamata pasina, vachidzidzisa dzidziso, dziri mirairo yevanhu.

⁷Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих.

⁸Nekuti munosiya mirairo yaMwari, muchibatirira tsika yevanhu, sekusuka hari nemikombe, nezvimwe zvizhinji zvakadaro munozviita.

⁸Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.

⁹Zvino akati kwavari: Munoramba nemazvo murairo waMwari, kuti muchengete tsika yenyu.

⁹І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.

¹⁰Nekuti Mozisi wakati: Kudza baba vako namai vako; uye: Unotuka baba kana mai, unofanira kufa rufu.

¹⁰Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре.

¹¹Asi imwi munoti: Kana munhu achiti kuna baba kana mai: Chinhu chipi nechipi chamunobatsirwa nacho neni "iKorbani*", ndokuti chipo kuna Mwari,

¹¹Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;

¹²hamuchamutenderi kuitira baba vake kana mai vake chinhu,

¹²і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй,

¹³muchishayisa shoko raMwari maturo netsika dzenyu dzamunogamuchidzana; nezvinhu zvizhinji zvakadaro munozviita.

¹³обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.

¹⁴Zvino wakati adanira kwaari chaunga chose akati kwavari: Nditeererei mose, munzwisise.

¹⁴І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:

¹⁵Hapana chinhu chinobva kunze kwemunhu chinopinda maari chingamusvibisa; asi zvinhu zvinobuda maari, ndizvo zvinosvibisa munhu.

¹⁵Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.

¹⁶Kana aripo ane nzeve dzekunzwa, ngaanzwe.

¹⁶Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

¹⁷Zvino wakati apinda mumba achibva kuchaunga, vadzidzi vake vakamubvunza pamusoro pemufananidzo.

¹⁷І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість.

¹⁸Akati kwavari: Saizvozvo nemwi hamunzwisisi here? Hamunzwisisi here kuti chose chinobva kunze chichipinda mumunhu hachigoni kumusvibisa?

¹⁸І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити?

¹⁹Nekuti hachipindi mumoyo make, asi mudumbu; chichibuda kunze, achinatsa zvikafu zvose.

¹⁹бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?

²⁰Ndokubva ati: Icho chinobuda mumunhu, ndicho chinosvibisa munhu.

²⁰Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка.

²¹Nekuti kubva mukati mumoyo wevanhu munobuda mifungo yakaipa, upombwe, ufeve, umhondi,

²¹З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,

²²umbavha, ruchiva, kuipa, kunyengera, meso-meso, ziso rakaipa, kunyomba, kuzvikudza, upenzi;

²²злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:

²³zvose zvinhu izvi zvakaipa zvinobva mukati, zvichisvibisa munhu.

²³все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.

²⁴Zvino kubva ipapo wakasimuka akaenda kumiganhu yeTire neSidoni; akapinda mumba, asingadi kuti pave neunozviziva, asi akakoniwa kuvanzika.

²⁴І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.

²⁵Nekuti mukadzi, waiva nemukunda muduku wakange ane mweya wetsvina, wakanzwa nezvake, akauya akawira patsoka dzake.

²⁵Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому

²⁶Uye mukadzi waiva muGiriki, muSirofenike pachizvarwa; akamukumbirisa kuti abudise dhimoni pamukunda wake.

²⁶Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

²⁷Asi Jesu akati kwaari: Regai vana vatange kuguta, nekuti hazvina kunaka kutora chingwa chevana, ndokukandira kuimbwanana.

²⁷Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам.

²⁸Akapindura akati kwaari: Hongu, Ishe; kunyange nembwanana dziri pasi petafura dzinodya zvezvimedu zvevana.

²⁸Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей.

²⁹Akati kwaari: Nekuda kweshoko iri, enda; dhimoni rabva pamukunda wako.

²⁹І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.

³⁰Akabva akaenda kumba kwake, akawana dhimoni rabuda, mukunda avete panhovo.

³⁰І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.

³¹Zvino wakatizve achibva kumiganhu yeTire neSidhoni, akauya kugungwa reGarirea, nepakati pemiganhu yeDhekapori.

³¹І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.

³²Vakauisa kwaari umwe waiva matsi waikakamira, vakamukumbirisa kuti aise ruoko pamusoro pake.

³²І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.

³³Akamutora ari oga kubva pachaunga, akapinza mimwe yake munzeve dzake, akapfira, ndokubata rurimi rwake.

³³І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;

³⁴Atarira kumusoro kudenga, akagomera, akati kwaari: "Efata"; ndiko kuti: Zarurwa!

³⁴І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.

³⁵Pakarepo nzeve dzake dzakazarurwa, chisungo cherurimi rwake chikasunungurwa, akataura zvakarurama.

³⁵І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.

³⁶Ndokuvaraira, kuti varege kuudza munhu; asi pakunyanya kuvaraira, vakanyanya zvikuru kuparidza izvozvo.

³⁶І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;

³⁷Vakashamisika zvikuru kwazvo, vachiti: Wakaita zviri zviviri zvakanaka; wakaita matsi kuti dzinzwe, nezvimumumu kuti zvitaure.

³⁷І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дав чути, й німим говорити.