¹Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим.

¹После сего был праздник Иудейский, и пришел Иисус в Иерусалим.

²У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками.

²Есть же в Иерусалиме у Овечьих ворот купальня, называемая по-еврейски Вифезда, при которой было пять крытых ходов.

³В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.

³В них лежало великое множество больных, слепых, хромых, иссохших, ожидающих движения воды,

⁴Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.

⁴ибо Ангел Господень по временам сходил в купальню ивозмущал воду, и кто первый входил в нее по возмущении воды, тот выздоравливал, какою бы ни был одержим болезнью.

⁵Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї.

⁵Тут был человек, находившийся в болезни тридцать восемь лет.

⁶Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?

⁶Иисус, увидев его лежащего и узнав, что он лежит уже долгое время, говорит ему: хочешь ли быть здоров?

⁷Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.

⁷Больной отвечал Ему: так, Господи; но не имею человека, который опустил бы меня в купальню, когда возмутится вода; когда же я прихожу, другой уже сходит прежде меня.

⁸Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи!

⁸Иисус говорит ему: встань, возьми постель твою и ходи.

⁹зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.

⁹И он тотчас выздоровел, и взял постель свою и пошел. Было же это в день субботний.

¹⁰І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.

¹⁰Посему Иудеи говорили исцеленному: сегодня суббота;не должно тебе брать постели.

¹¹Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи.

¹¹Он отвечал им: Кто меня исцелил, Тот мне сказал: возьми постель твою и ходи.

¹²Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи?

¹²Его спросили: кто Тот Человек, Который сказал тебе: возьми постель твою и ходи?

¹³Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.

¹³Исцеленный же не знал, кто Он, ибо Иисус скрылся в народе, бывшем на том месте.

¹⁴Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.

¹⁴Потом Иисус встретил его в храме и сказал ему: вот, ты выздоровел; не греши больше, чтобы не случилось с тобою чего хуже.

¹⁵Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.

¹⁵Человек сей пошел и объявил Иудеям, что исцеливший его есть Иисус.

¹⁶За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.

¹⁶И стали Иудеи гнать Иисуса и искали убить Его за то, что Он делал такие дела в субботу.

¹⁷Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.

¹⁷Иисус же говорил им: Отец Мой доныне делает, и Я делаю.

¹⁸За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.

¹⁸И еще более искали убить Его Иудеи за то, что Он не только нарушал субботу, но и Отцем Своим называл Бога, делая Себя равным Богу.

¹⁹Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.

¹⁹На это Иисус сказал: истинно, истинно говорю вам: Сын ничего не может творить Сам от Себя, если не увидит Отца творящего: ибо, что творит Он, то и Сын творит также.

²⁰Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.

²⁰Ибо Отец любит Сына и показывает Ему все, что творит Сам; и покажет Ему дела больше сих, так что вы удивитесь.

²¹Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.

²¹Ибо, как Отец воскрешает мертвых и оживляет, так и Сын оживляет, кого хочет.

²²Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,

²²Ибо Отец и не судит никого, но весь суд отдал Сыну,

²³щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.

²³дабы все чтили Сына, как чтут Отца. Кто не чтит Сына, тот не чтит и Отца, пославшего Его.

²⁴Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

²⁴Истинно, истинно говорю вам: слушающий слово Мое и верующий в Пославшего Меня имеет жизнь вечную, и на суд не приходит, но перешел от смерти в жизнь.

²⁵Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.

²⁵Истинно, истинно говорю вам: наступает время, и настало уже, когда мертвые услышат глас Сына Божия и, услышав, оживут.

²⁶Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,

²⁶Ибо, как Отец имеет жизнь в Самом Себе, так и Сыну дал иметь жизнь в Самом Себе.

²⁷і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.

²⁷И дал Ему власть производить и суд, потому что Он есть Сын Человеческий.

²⁸Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,

²⁸Не дивитесь сему; ибо наступает время, в которое все, находящиеся в гробах, услышат глас Сына Божия;

²⁹і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

²⁹и изыдут творившие добро в воскресение жизни, а делавшие зло – в воскресение осуждения.

³⁰Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.

³⁰Я ничего не могу творить Сам от Себя. Как слышу, так и сужу, и суд Мой праведен; ибо не ищу Моей воли, но воли пославшего Меня Отца.

³¹Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.

³¹Если Я свидетельствую Сам о Себе, то свидетельство Мое не есть истинно.

³²Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченне, котре про мене сьвідкує.

³²Есть другой, свидетельствующий о Мне; и Я знаю, что истинно то свидетельство, которым он свидетельствует о Мне.

³³Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.

³³Вы посылали к Иоанну, и он засвидетельствовал об истине.

³⁴Я же не від чоловіка сьвідченне приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.

³⁴Впрочем Я не от человека принимаю свидетельство, ноговорю это для того, чтобы вы спаслись.

³⁵Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину еьвітлом його.

³⁵Он был светильник, горящий и светящий; а вы хотели малое время порадоваться при свете его.

³⁶Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.

³⁶Я же имею свидетельство больше Иоаннова: ибо дела,которые Отец дал Мне совершить, самые дела сии, Мною творимые, свидетельствуют о Мне, что Отец послал Меня.

³⁷І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;

³⁷И пославший Меня Отец Сам засвидетельствовал о Мне. А вы ни гласа Его никогда не слышали, ни лица Его не видели;

³⁸і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.

³⁸и не имеете слова Его пребывающего в вас, потому что вы не веруете Тому, Которого Он послал.

³⁹Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене.

³⁹Исследуйте Писания, ибо вы думаете чрез них иметь жизнь вечную; а они свидетельствуют о Мне.

⁴⁰Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.

⁴⁰Но вы не хотите придти ко Мне, чтобы иметь жизнь.

⁴¹Чести від людей не приймаю.

⁴¹Не принимаю славы от человеков,

⁴²Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.

⁴²но знаю вас: вы не имеете в себе любви к Богу.

⁴³Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.

⁴³Я пришел во имя Отца Моего, и не принимаете Меня; а если иной придет во имя свое, егопримете.

⁴⁴Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?

⁴⁴Как вы можете веровать, когда друг от друга принимаете славу, а славы, которая от Единого Бога, не ищете?

⁴⁵Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.

⁴⁵Не думайте, что Я буду обвинять вас пред Отцем: есть на вас обвинитель Моисей, на которого вы уповаете.

⁴⁶Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.

⁴⁶Ибо если бы вы верили Моисею, то поверили бы и Мне,потому что он писал о Мне.

⁴⁷Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?

⁴⁷Если же его писаниям не верите, как поверите Моим словам?