¹І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,

¹В один из тех дней, когда Он учил народ в храме и благовествовал, приступили первосвященники и книжники со старейшинами,

²і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?

²и сказали Ему: скажи нам, какоювластью Ты это делаешь, или кто дал Тебе власть сию?

³Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені:

³Он сказал им в ответ: спрошу и Я вас об одном, и скажите Мне:

⁴Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей?

⁴крещение Иоанново с небес было, или от человеков?

⁵Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?

⁵Они же, рассуждая между собою, говорили: если скажем: с небес, то скажет: почему же вы не поверили ему?

⁶Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.

⁶а если скажем: от человеков, то весь народ побьет нас камнями, ибо он уверен, что Иоанн есть пророк.

⁷І відказали, що не знають, звідкіля.

⁷И отвечали: не знаем откуда.

⁸А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.

⁸Иисус сказал им: и Я не скажу вам, какою властью это делаю.

⁹Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час.

⁹И начал Он говорить к народу притчу сию: один человек насадил виноградник и отдал его виноградарям, и отлучился на долгое время;

¹⁰І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні.

¹⁰и в свое время послал к виноградарям раба, чтобы онидали ему плодов из виноградника; но виноградари, прибив его, отослали ни с чем.

¹¹І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні,

¹¹Еще послал другого раба; но они и этого, прибив и обругав, отослали ни с чем.

¹²І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.

¹²И еще послал третьего; но они и того, изранив, выгнали.

¹³Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.

¹³Тогда сказал господин виноградника: что мне делать? Пошлю сына моего возлюбленного; может быть, увидев его, постыдятся.

¹⁴Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє.

¹⁴Но виноградари, увидев его, рассуждали между собою,говоря: это наследник; пойдем, убьем его, и наследство его будет наше.

¹⁵І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?

¹⁵И, выведя его вон из виноградника, убили. Что же сделает с ними господин виноградника?

¹⁶Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!

¹⁶Придет и погубит виноградарей тех, и отдаст виноградник другим. Слышавшие же это сказали: да не будет!

¹⁷Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла?

¹⁷Но Он, взглянув на них, сказал: что значит сие написанное: камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла?

¹⁸Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.

¹⁸Всякий, кто упадет на тот камень,разобьется, а на кого он упадет, того раздавит.

¹⁹І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.

¹⁹И искали в это время первосвященники и книжники, чтобыналожить на Него руки, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал Он эту притчу.

²⁰І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.

²⁰И, наблюдая за Ним, подослали лукавых людей, которые,притворившись благочестивыми, уловили бы Его в каком-либо слове, чтобы предать Его начальству и власти правителя.

²¹І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.

²¹И они спросили Его: Учитель! мы знаем, что Ты правдиво говоришь и учишь и не смотришь на лице, но истинно пути Божию учишь;

²²Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?

²²позволительно ли нам давать подать кесарю, или нет?

²³Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?

²³Он же, уразумев лукавство их, сказал им: что вы Меня искушаете?

²⁴Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве.

²⁴Покажите Мне динарий: чье на нем изображение и надпись? Они отвечали: кесаревы.

²⁵Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові

²⁵Он сказал им: итак, отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.

²⁶І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.

²⁶И не могли уловить Его в слове перед народом, и, удивившись ответу Его, замолчали.

²⁷Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його,

²⁷Тогда пришли некоторые из саддукеев, отвергающих воскресение, и спросили Его:

²⁸говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.

²⁸Учитель! Моисей написал нам, что если у кого умретбрат, имевший жену, и умрет бездетным, то брат его должен взять его жену и восставить семя брату своему.

²⁹Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний.

²⁹Было семь братьев, первый, взяв жену, умер бездетным;

³⁰І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний.

³⁰взял ту жену второй, и тот умер бездетным;

³¹І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали.

³¹взял ее третий; также и все семеро, и умерли, не оставив детей;

³²Опісля ж усїх умерла й жінка.

³²после всех умерла и жена;

³³Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку.

³³итак, в воскресение которого из них будет она женою, ибо семеро имели ее женою?

³⁴І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:

³⁴Иисус сказал им в ответ: чада века сего женятся и выходят замуж;

³⁵которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:

³⁵а сподобившиеся достигнуть того века и воскресения из мертвых ни женятся, ни замуж не выходят,

³⁶бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.

³⁶и умереть уже не могут, ибо они равны Ангелам и суть сыны Божии, будучи сынами воскресения.

³⁷А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.

³⁷А что мертвые воскреснут, и Моисей показал при купине, когда назвал Господа Богом Авраама и Богом Исаака и Богом Иакова.

³⁸Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть.

³⁸Бог же не есть Бог мертвых, но живых, ибо у Него все живы.

³⁹Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.

³⁹На это некоторые из книжников сказали:Учитель! Ты хорошо сказал.

⁴⁰І більш не сьміли питати Його нї про що.

⁴⁰И уже не смели спрашивать Его ни о чем. Он же сказал им:

⁴¹Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?

⁴¹как говорят, что Христос есть Сын Давидов,

⁴²А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,

⁴²а сам Давид говорит в книге псалмов: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня,

⁴³доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.

⁴³доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих?

⁴⁴Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?

⁴⁴Итак, Давид Господом называет Его; как же Он Сын ему?

⁴⁵Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:

⁴⁵И когда слушал весь народ, Он сказал ученикам Своим:

⁴⁶Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;

⁴⁶остерегайтесь книжников, которые любят ходить в длинных одеждах и любят приветствия в народных собраниях, председания в синагогах и предвозлежания на пиршествах,

⁴⁷що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

⁴⁷которые поедают домы вдов и лицемерно долго молятся; они примут тем большее осуждение.