¹Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.

¹В первый же день недели, очень рано, неся приготовленные ароматы, пришли они ко гробу, и вместе с ними некоторые другие;

²Знайшли ж камінь відкочений від гробу.

²но нашли камень отваленным от гроба.

³І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.

³И, войдя, не нашли тела Господа Иисуса.

⁴І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.

⁴Когда же недоумевали они о сем, вдруг предстали перед ними два мужа в одеждах блистающих.

⁵Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

⁵И когда они были в страхе и наклонили лица свои к земле, сказали им: что вы ищете живого между мертвыми?

⁶Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,

⁶Его нет здесь: Он воскрес; вспомните, как Он говорил вам, когда был еще в Галилее,

⁷глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.

⁷сказывая, что Сыну Человеческому надлежит быть предану в руки человеков грешников, и быть распяту, и в третий день воскреснуть.

⁸І згадали слова Його,

⁸И вспомнили они слова Его;

⁹і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.

⁹и, возвратившись от гроба, возвестили все это одиннадцати и всем прочим.

¹⁰Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.

¹⁰То были Магдалина Мария, и Иоанна, и Мария, мать Иакова, и другие с ними, которые сказали о сем Апостолам.

¹¹І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.

¹¹И показались им слова их пустыми, и не поверили им.

¹²Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

¹²Но Петр, встав, побежал ко гробу и, наклонившись, увидел только пелены лежащие, и пошел назад, дивясь сам в себе происшедшему.

¹³І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.

¹³В тот же день двое из них шли в селение, отстоящее стадий на шестьдесят от Иерусалима, называемое Эммаус;

¹⁴І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.

¹⁴и разговаривали между собою о всех сих событиях.

¹⁵І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.

¹⁵И когда они разговаривали и рассуждали между собою, и Сам Иисус, приблизившись, пошел с ними.

¹⁶Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

¹⁶Но глаза их были удержаны, так что они не узнали Его.

¹⁷Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

¹⁷Он же сказал им: о чем это вы, идя, рассуждаете между собою, и отчего вы печальны?

¹⁸Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

¹⁸Один из них, именем Клеопа, сказал Ему в ответ: неужели Ты один из пришедших в Иерусалим не знаешь о происшедшем в нем в эти дни?

¹⁹І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,

¹⁹И сказал им: о чем? Они сказали Ему: что было с Иисусом Назарянином, Который был пророк, сильный в деле и слове пред Богом и всем народом;

²⁰як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.

²⁰как предали Его первосвященники и начальники наши для осуждения на смерть и распяли Его.

²¹Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;

²¹А мы надеялись было, что Он есть Тот, Который должен избавить Израиля; но совсем тем, уже третий день ныне, как это произошло.

²²тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі

²²Но и некоторые женщины из наших изумили нас: они были рано у гроба

²³і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

²³и не нашли тела Его и, придя, сказывали, что они видели и явление Ангелов, которые говорят, что Он жив.

²⁴І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили.

²⁴И пошли некоторые из наших ко гробу и нашли так, как и женщины говорили, но Его не видели.

²⁵І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

²⁵Тогда Он сказал им: о, несмысленные и медлительные сердцем, чтобы веровать всему, что предсказывали пророки!

²⁶Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

²⁶Не так ли надлежало пострадать Христу и войти в славу Свою?

²⁷І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.

²⁷И, начав от Моисея, из всех пророков изъяснял им сказанное о Нем во всем Писании.

²⁸І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.

²⁸И приблизились они к тому селению, в которое шли; и Он показывал им вид, что хочет идти далее.

²⁹Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

²⁹Но они удерживали Его, говоря: останься с нами, потому что день уже склонился к вечеру. И Он вошел и остался с ними.

³⁰І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.

³⁰И когда Он возлежал с ними, то, взяв хлеб, благословил, преломил и подал им.

³¹їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

³¹Тогда открылись у них глаза, и они узнали Его. Но Он стал невидим для них.

³²І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

³²И они сказали друг другу: не горело ли в нас сердце наше, когда Он говорил нам на дороге и когда изъяснял нам Писание?

³³І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,

³³И, встав в тот же час, возвратились в Иерусалим и нашли вместе одиннадцать Апостолов и бывших с ними,

³⁴як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.

³⁴которые говорили, что Господь истинно воскрес и явился Симону.

³⁵І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

³⁵И они рассказывали о происшедшем на пути, и как Он был узнан ими в преломлении хлеба.

³⁶Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

³⁶Когда они говорили о сем, Сам Иисус стал посреди них и сказал им: мир вам.

³⁷Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

³⁷Они, смутившись и испугавшись, подумали, что видят духа.

³⁸І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

³⁸Но Он сказал им: что смущаетесь, и для чего такие мысли входят в сердца ваши?

³⁹Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

³⁹Посмотрите на руки Мои и на ноги Мои; это Я Сам; осяжите Меня и рассмотрите; ибо дух плоти и костей не имеет, как видите у Меня.

⁴⁰І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

⁴⁰И, сказав это, показал им руки и ноги.

⁴¹Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

⁴¹Когда же они от радости еще не верили и дивились, Он сказал им: есть ли у вас здесь какая пища?

⁴²Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

⁴²Они подали Ему часть печеной рыбы и сотового меда.

⁴³І взявши, їв перед ними.

⁴³И, взяв, ел пред ними.

⁴⁴Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

⁴⁴И сказал им: вот то, о чем Я вам говорил, еще быв с вами, что надлежит исполнитьсявсему, написанному о Мне в законе Моисеевом и в пророкахи псалмах.

⁴⁵Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

⁴⁵Тогда отверз им ум к уразумению Писаний.

⁴⁶і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

⁴⁶И сказал им: так написано, и так надлежало пострадать Христу, и воскреснуть из мертвых в третий день,

⁴⁷і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

⁴⁷и проповедану быть во имя Его покаянию и прощению грехов во всех народах, начиная с Иерусалима.

⁴⁸Ви ж сьвідки сього.

⁴⁸Вы же свидетели сему.

⁴⁹І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

⁴⁹И Я пошлю обетование Отца Моего на вас; вы же оставайтесь в городе Иерусалиме, доколе не облечетесь силою свыше.

⁵⁰І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

⁵⁰И вывел их вон из города до Вифании и, подняв руки Свои, благословил их.

⁵¹І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

⁵¹И, когда благословлял их, стал отдаляться от них и возноситься на небо.

⁵²Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

⁵²Они поклонились Ему и возвратились в Иерусалим с великою радостью.

⁵³і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.

⁵³И пребывали всегда в храме, прославляя и благословляя Бога. Аминь.