¹І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав виноточу, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай від'їхав.

¹И начал говорить им притчами: некоторый человек насадил виноградник и обнес оградою, и выкопал точило, и построил башню, и, отдав его виноградарям, отлучился.

²І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.

²И послал в свое время к виноградарям слугу - принять от виноградарей плодов из виноградника.

³Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні.

³Они же, схватив его, били, и отослали ни с чем.

⁴І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннем, пробили йому голову, й відослали зневаженого.

⁴Опять послал к ним другого слугу; и тому камнями разбили голову и отпустили его с бесчестьем.

⁵І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.

⁵И опять иного послал: и того убили; и многих других то били, то убивали.

⁶Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромлять ся сина мого.

⁶Имея же еще одного сына, любезного ему, напоследок послал и его к ним, говоря: постыдятся сына моего.

⁷Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслїдство.

⁷Но виноградари сказали друг другу: это наследник; пойдем, убьем его, и наследство будет наше.

⁸І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.

⁸И, схватив его, убили и выбросили вон из виноградника.

⁹Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.

⁹Что же сделает хозяин виноградника? - Придет и предаст смерти виноградарей, и отдаст виноградник другим.

¹⁰Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?

¹⁰Неужели вы не читали сего в Писании: камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла;

¹¹Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.

¹¹это от Господа, и есть дивно в очах наших.

¹²І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.

¹²И старались схватить Его, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал притчу; и,оставив Его, отошли.

¹³І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.

¹³И посылают к Нему некоторых из фарисеев и иродиан,чтобы уловить Его в слове.

¹⁴Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?

¹⁴Они же, придя, говорят Ему: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лице, но истинно пути Божию учишь. Позволительно ли давать подать кесарю или нет? давать ли нам или не давать?

¹⁵Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив.

¹⁵Но Он, зная их лицемерие, сказал им: что искушаете Меня? принесите Мне динарий, чтобы Мне видеть его.

¹⁶Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.

¹⁶Они принесли. Тогда говорит им: чье это изображениеи надпись? Они сказали Ему: кесаревы.

¹⁷І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.

¹⁷Иисус сказал им в ответ: отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу. И дивились Ему.

¹⁸І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:

¹⁸Потом пришли к Нему саддукеи, которые говорят, чтонет воскресения, и спросили Его, говоря:

¹⁹Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму.

¹⁹Учитель! Моисей написал нам: если у кого умрет брат и оставит жену, а детей не оставит, тобрат его пусть возьмет жену его и восстановит семя брату своему.

²⁰Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;

²⁰Было семь братьев: первый взял жену и, умирая, не оставил детей.

²¹і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так.

²¹Взял ее второй и умер, и он не оставил детей; также и третий.

²²І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка.

²²Брали ее за себя семеро и не оставили детей.После всех умерла и жена.

²³Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.

²³Итак, в воскресении, когда воскреснут, которого из них будет она женою? Ибо семеро имели ее женою?

²⁴І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?

²⁴Иисус сказал им в ответ: этим ли приводитесь вы в заблуждение,не зная Писаний, ни силы Божией?

²⁵Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.

²⁵Ибо, когда из мертвых воскреснут, тогда не будут ни жениться, ни замуж выходить, но будут, как Ангелы на небесах.

²⁶Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?

²⁶А о мертвых, что они воскреснут, разве не читали выв книге Моисея, как Бог при купине сказал ему: Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова?

²⁷Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.

²⁷Бог не есть Бог мертвых, но Бог живых. Итак, вы весьма заблуждаетесь.

²⁸І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуванне, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?

²⁸Один из книжников, слыша их прения и видя, что Иисус хорошо им отвечал, подошел и спросил Его: какая первая из всех заповедей?

²⁹Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть;

²⁹Иисус отвечал ему: первая из всех заповедей: слушай,Израиль! Господь Бог наш есть Господь единый;

³⁰і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.

³⁰и возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душею твоею, и всем разумением твоим, и всею крепостию твоею, - вот первая заповедь!

³¹А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.

³¹Вторая подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя. Иной большей сих заповеди нет.

³²І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив еси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;

³²Книжник сказал Ему: хорошо, Учитель! истину сказал Ты, что один есть Бог и нет иного, кроме Его;

³³і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.

³³и любить Его всем сердцем и всем умом, и всею душею, и всею крепостью, и любить ближнего, как самого себя, есть больше всех всесожжений и жертв.

³⁴І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати.

³⁴Иисус, видя, что он разумно отвечал, сказал ему: недалеко ты от Царствия Божия. После того никто уже не смел спрашивать Его.

³⁵І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?

³⁵Продолжая учить в храме, Иисус говорил: как говорят книжники, что Христос есть Сын Давидов?

³⁶Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх."

³⁶Ибо сам Давид сказал Духом Святым: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих.

³⁷Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.

³⁷Итак, сам Давид называет Его Господом: как же Он Сын ему? И множество народа слушало Его с услаждением.

³⁸І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,

³⁸И говорил им в учении Своем: остерегайтесь книжников, любящих ходить в длинных одеждах и принимать приветствия в народных собраниях,

³⁹та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;

³⁹сидеть впереди в синагогах и возлежать на первом месте на пиршествах, -

⁴⁰що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.

⁴⁰сии, поядающие домы вдов и напоказ долго молящиеся, примут тягчайшее осуждение.

⁴¹І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.

⁴¹И сел Иисус против сокровищницы и смотрел, как народ кладет деньги в сокровищницу. Многие богатые клали много.

⁴²І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.

⁴²Придя же, одна бедная вдова положила две лепты, что составляет кодрант.

⁴³І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.

⁴³Подозвав учеников Своих, Иисус сказал им: истинно говорю вам, что эта бедная вдова положила больше всех, клавших в сокровищницу,

⁴⁴Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.

⁴⁴ибо все клали от избытка своего, а она от скудости своей положила все, что имела, все пропитание свое.