¹Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.

¹Через два дня надлежало быть празднику Пасхи и опресноков. И искали первосвященники и книжники, как бы взять Егохитростью и убить;

²Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі.

²но говорили: только не в праздник, чтобы не произошло возмущения в народе.

³А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.

³И когда был Он в Вифании, в доме Симона прокаженного, и возлежал, - пришла женщина с алавастровым сосудом мира из нарда чистого, драгоценного и, разбив сосуд, возлила Ему на голову.

⁴Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?

⁴Некоторые же вознегодовали и говорили между собою: к чему сия трата мира?

⁵Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй.

⁵Ибо можно было бы продать его более нежели за триста динариев и раздать нищим. И роптали на нее.

⁶Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю ? добре діло вчинила на мені.

⁶Но Иисус сказал: оставьте ее; что ее смущаете? Она доброе дело сделала для Меня.

⁷Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.

⁷Ибо нищих всегда имеете с собою и, когда захотите, можете им благотворить; а Меня не всегда имеете.

⁸Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє.

⁸Она сделала, что могла: предварила помазать тело Мое к погребению.

⁹Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

⁹Истинно говорю вам: где ни будет проповедано Евангелие сие в целом мире, сказано будет, в память ее, и о том, что она сделала.

¹⁰А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.

¹⁰И пошел Иуда Искариот, один из двенадцати, к первосвященникам, чтобы предать Его им.

¹¹Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.

¹¹Они же, услышав, обрадовались, и обещали дать ему сребренники. И он искал, как бы в удобное времяпредать Его.

¹²І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?

¹²В первый день опресноков, когда заколали пасхального агнца , говорят Ему ученики Его: где хочешь есть пасху? мы пойдем и приготовим.

¹³І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним,

¹³И посылает двух из учеников Своих и говорит им: пойдите в город; и встретится вам человек, несущий кувшин воды; последуйте за ним

¹⁴і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?

¹⁴и куда он войдет, скажите хозяину дома того: Учитель говорит: где комната, в которойбы Мне есть пасху с учениками Моими?

¹⁵І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.

¹⁵И он покажет вам горницу большую, устланную, готовую: там приготовьте нам.

¹⁶І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.

¹⁶И пошли ученики Его, и пришли в город, и нашли, как сказал им; и приготовили пасху.

¹⁷І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма.

¹⁷Когда настал вечер, Он приходит с двенадцатью.

¹⁸І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.

¹⁸И, когда они возлежали и ели, Иисус сказал: истинно говорю вам, один из вас, ядущий соМною, предаст Меня.

¹⁹Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я?

¹⁹Они опечалились и стали говорить Ему, один за другим: не я ли? и другой: не я ли?

²⁰Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.

²⁰Он же сказал им в ответ: один из двенадцати, обмакивающий со Мною в блюдо.

²¹Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

²¹Впрочем Сын Человеческий идет, как писано о Нем; но горе тому человеку, которым Сын Человеческий предается: лучше было бы тому человеку не родиться.

²²Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє.

²²И когда они ели, Иисус, взяв хлеб, благословил, преломил, дал им и сказал: приимите, ядите; сие есть Тело Мое.

²³І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі.

²³И, взяв чашу, благодарив, подал им: и пили из нее все.

²⁴І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.

²⁴И сказал им: сие есть Кровь Моя Нового Завета, за многих изливаемая.

²⁵Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.

²⁵Истинно говорю вам: Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда буду пить новое вино в Царствии Божием.

²⁶І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

²⁶И, воспев, пошли на гору Елеонскую.

²⁷І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці.

²⁷И говорит им Иисус: все вы соблазнитесь о Мне в эту ночь; ибо написано: поражу пастыря, ирассеются овцы.

²⁸Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.

²⁸По воскресении же Моем, Я предваряю вас в Галилее.

²⁹Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я.

²⁹Петр сказал Ему: если и все соблазнятся, но не я.

³⁰І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.

³⁰И говорит ему Иисус: истинно говорю тебе, что ты ныне, в эту ночь, прежде нежели дважды пропоет петух, трижды отречешься от Меня.

³¹Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали.

³¹Но он еще с большим усилием говорил:хотя бы мне надлежало и умереть с Тобою, не отрекусь от Тебя. То же и все говорили.

³²І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь.

³²Пришли в селение, называемое Гефсимания; и Он сказал ученикам Своим: посидите здесь, пока Я помолюсь.

³³І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;

³³И взял с Собою Петра, Иакова и Иоанна; и начал ужасаться и тосковать.

³⁴і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте.

³⁴И сказал им: душа Моя скорбит смертельно; побудьте здесь и бодрствуйте.

³⁵І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.

³⁵И, отойдя немного, пал на землю и молился, чтобы, если возможно, миновал Его час сей;

³⁶І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти.

³⁶и говорил: Авва Отче! все возможно Тебе; пронеси чашу сию мимо Меня; но не чего Я хочу, а чего Ты.

³⁷І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?

³⁷Возвращается и находит их спящими, и говорит Петру: Симон! ты спишь? не мог ты бодрствовать один час?

³⁸Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне.

³⁸Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть в искушение: дух бодр, плоть же немощна.

³⁹І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.

³⁹И, опять отойдя, молился, сказав то же слово.

⁴⁰І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.

⁴⁰И, возвратившись, опять нашел их спящими, ибо глаза у них отяжелели, и они не знали, что Ему отвечать.

⁴¹І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам.

⁴¹И приходит в третий раз и говорит им: вы все еще спите и почиваете? Кончено, пришел час: вот, предаетсяСын Человеческий в руки грешников.

⁴²Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся.

⁴²Встаньте, пойдем; вот, приблизился предающий Меня.

⁴³І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.

⁴³И тотчас, как Он еще говорил, приходит Иуда, один из двенадцати, и с ним множество народа с мечами и кольями, от первосвященников и книжников и старейшин.

⁴⁴Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно.

⁴⁴Предающий же Его дал им знак, сказав: Кого я поцелую, Тот и есть, возьмите Его и ведите осторожно.

⁴⁵І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його.

⁴⁵И, придя, тотчас подошел к Нему и говорит: Равви! Равви! и поцеловал Его.

⁴⁶Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.

⁴⁶А они возложили на Него руки свои и взяли Его.

⁴⁷Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиерейського, й відтяв йому ухо.

⁴⁷Один же из стоявших тут извлек меч, ударил раба первосвященникова и отсек ему ухо.

⁴⁸І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?.

⁴⁸Тогда Иисус сказал им: как будто наразбойника вышли вы с мечами и кольями, чтобы взять Меня.

⁴⁹Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.

⁴⁹Каждый день бывал Я с вами в храме и учил, и вы не брали Меня. Но да сбудутся Писания.

⁵⁰І, покинувши Його, всі повтікали.

⁵⁰Тогда, оставив Его, все бежали.

⁵¹А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни);

⁵¹Один юноша, завернувшись по нагому телу в покрывало, следовал за Ним; и воины схватили его.

⁵²він же, зоставивши полотно, нагий утік од них.

⁵²Но он, оставив покрывало, нагой убежал от них.

⁵³І поведи Ісуса до архпєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.

⁵³И привели Иисуса к первосвященнику; и собрались к нему все первосвященники и старейшины и книжники.

⁵⁴А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття.

⁵⁴Петр издали следовал за Ним, даже внутрь двора первосвященникова; и сидел со служителями, и грелся у огня.

⁵⁵Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.

⁵⁵Первосвященники же и весь синедрион искали свидетельства на Иисуса, чтобы предать Его смерти; и не находили.

⁵⁶Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.

⁵⁶Ибо многие лжесвидетельствовали на Него, но свидетельства сии не были достаточны.

⁵⁷І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:

⁵⁷И некоторые, встав, лжесвидетельствовали против Него и говорили:

⁵⁸Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую.

⁵⁸мы слышали, как Он говорил: Я разрушу храм сей рукотворенный, и через три дня воздвигну другой, нерукотворенный.

⁵⁹Та й так не сходились сьвідчення їх.

⁵⁹Но и такое свидетельство их не былодостаточно.

⁶⁰І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?

⁶⁰Тогда первосвященник стал посреди и спросил Иисуса:что Ты ничего не отвечаешь? что они против Тебя свидетельствуют?

⁶¹Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного ?

⁶¹Но Он молчал и не отвечал ничего. Опять первосвященник спросил Его и сказал Ему: Ты ли Христос, Сын Благословенного?

⁶²Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних.

⁶²Иисус сказал: Я; и вы узрите Сына Человеческого,сидящего одесную силы и грядущего на облаках небесных.

⁶³Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?

⁶³Тогда первосвященник, разодрав одежды свои, сказал: на что еще нам свидетелей?

⁶⁴Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти.

⁶⁴Вы слышали богохульство; как вам кажется? Они же всепризнали Его повинным смерти.

⁶⁵І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.

⁶⁵И некоторые начали плевать на Него и, закрывая Ему лице, ударять Его и говорить Ему: прореки. И слуги били Его по ланитам.

⁶⁶І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських,

⁶⁶Когда Петр был на дворе внизу, пришла одна из служанок первосвященника

⁶⁷і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?

⁶⁷и, увидев Петра греющегося и всмотревшись в него,сказала: и ты был с Иисусом Назарянином.

⁶⁸Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.

⁶⁸Но он отрекся, сказав: не знаю и не понимаю, что ты говоришь. И вышел вон на передний двор; и запел петух.

⁶⁹І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них.

⁶⁹Служанка, увидев его опять, начала говорить стоявшим тут: этот из них.

⁷⁰Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.

⁷⁰Он опять отрекся. Спустя немного, стоявшие тут опять стали говорить Петру: точно ты из них; ибо ты Галилеянин, и наречие твое сходно.

⁷¹Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.

⁷¹Он же начал клясться и божиться: не знаю Человека Сего, о Котором говорите.

⁷²І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.

⁷²Тогда петух запел во второй раз. И вспомнил Петр слово, сказанное ему Иисусом: прежде нежели петух пропоет дважды, трижды отречешься от Меня; и начал плакать.