¹Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.

¹Выйдя же в день тот из дома, Иисус сел у моря.

²І зібралось до Него багато, народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.

²И собралось к Нему множество народа, так что Он вошел в лодку и сел; а весь народ стоял наберегу.

³І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;

³И поучал их много притчами, говоря: вот, вышел сеятель сеять;

⁴і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його.

⁴и когда он сеял, иное упало придороге, и налетели птицы и поклевали то;

⁵Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;

⁵иное упало на места каменистые, где немного было земли, и скоро взошло, потому что земля была неглубока.

⁶як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.

⁶Когда же взошло солнце, увяло, и, как не имело корня, засохло;

⁷А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.

⁷иное упало в терние, и выросло терние и заглушило его;

⁸Инше яг упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

⁸иное упало на добрую землю и принесло плод: одно во сто крат, а другое в шестьдесят, иное же в тридцать.

⁹Хто мав уші слухати, нехай слухав.

⁹Кто имеет уши слышать, да слышит!

¹⁰І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?

¹⁰И, приступив, ученики сказали Ему: для чего притчамиговоришь им?

¹¹Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.

¹¹Он сказал им в ответ: для того, что вам дано знать тайны Царствия Небесного, а им не дано,

¹²Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав;

¹²ибо кто имеет, тому дано будет и приумножится, а кто не имеет, у того отнимется и то, что имеет;

¹³Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.

¹³потому говорю им притчами, что они видя не видят, и слыша не слышат, и не разумеют;

¹⁴І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.

¹⁴и сбывается над ними пророчество Исаии, которое говорит: слухом услышите - и не уразумеете, и глазами смотреть будете - и не увидите,

¹⁵Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.

¹⁵ибо огрубело сердце людей сих и ушами с трудом слышат, и глаза свои сомкнули, да не увидятглазами и не услышат ушами, и не уразумеют сердцем, и дане обратятся, чтобы Я исцелил их.

¹⁶Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують.

¹⁶Ваши же блаженны очи, что видят, и уши ваши, что слышат,

¹⁷Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.

¹⁷ибо истинно говорю вам, что многие пророки и праведники желали видеть, что вы видите, и не видели, и слышать, что вы слышите, и не слышали.

¹⁸Оце ж послухайте приповістї про сїяча.

¹⁸Вы же выслушайте значение притчи о сеятеле:

¹⁹Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху.

¹⁹ко всякому, слушающему слово о Царствии и не разумеющему, приходит лукавый и похищает посеянное в сердце его - вот кого означает посеянное при дороге.

²⁰А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:

²⁰А посеянное на каменистых местах означает того, кто слышит слово и тотчас с радостью принимает его;

²¹тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.

²¹но не имеет в себе корня и непостоянен: когда настанет скорбь или гонение за слово, тотчас соблазняется.

²²А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.

²²А посеянное в тернии означает того, кто слышит слово, но забота века сего и обольщение богатства заглушает слово, и оно бывает бесплодно.

²³Засіяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дав овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

²³Посеянное же на доброй земле означает слышащего слово и разумеющего, который и бывает плодоносен, так что иной приносит плод во сто крат, инойв шестьдесят, а иной в тридцать.

²⁴Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїв добре насінне на ниві своїй;

²⁴Другую притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесное подобно человеку, посеявшему доброе семя на поле своем;

²⁵як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й піишов.

²⁵когда же люди спали, пришел враг его и посеял между пшеницею плевелы и ушел;

²⁶Як же зійшов засїв, та приніс овощ, показавсь тоді й кукіль.

²⁶когда взошла зелень и показался плод, тогда явились и плевелы.

²⁷І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сіяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?

²⁷Придя же, рабы домовладыки сказали ему: господин! не доброе ли семя сеял ты на поле твоем? откуда же на нем плевелы?

²⁸Він же рече Їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?

²⁸Он же сказал им: враг человека сделал это. А рабы сказали ему: хочешь ли, мы пойдем, выберем их?

²⁹Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.

²⁹Но он сказал: нет, - чтобы, выбирая плевелы, вы невыдергали вместе с ними пшеницы,

³⁰Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.

³⁰оставьте расти вместе то и другое до жатвы; и во время жатвы я скажу жнецам: соберите прежде плевелы и свяжите их в связки, чтобы сжечь их, а пшеницууберите в житницу мою.

³¹Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй.

³¹Иную притчу предложил Он им, говоря: Царство Небесноеподобно зерну горчичному, которое человек взял и посеял на поле своем,

³²Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.

³²которое, хотя меньше всех семян, но, когда вырастет,бывает больше всех злаков и становится деревом, так что прилетают птицы небесные и укрываются в ветвяхего.

³³Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощиаить ним три мірки борошна (муки), нова все вкисне.

³³Иную притчу сказал Он им: Царство Небесное подобно закваске, которую женщина, взяв, положила в три меры муки, доколе не вскисло все.

³⁴Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:

³⁴Все сие Иисус говорил народу притчами, и без притчи не говорил им,

³⁵щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.

³⁵да сбудется реченное через пророка, который говорит: отверзу в притчах уста Мои; изреку сокровенное от создания мира.

³⁶Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.

³⁶Тогда Иисус, отпустив народ, вошел в дом. И, приступив к Нему, ученики Его сказали: изъясни нам притчу о плевелах на поле.

³⁷Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насінне, се Син чоловічий;

³⁷Он же сказал им в ответ: сеющий доброе семя есть Сын Человеческий;

³⁸а нива, се сьвіт; добре ж насінне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;

³⁸поле есть мир; доброе семя, это сыны Царствия, а плевелы - сыны лукавого;

³⁹ворог, що всіяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.

³⁹враг, посеявший их, есть диавол; жатва есть кончина века, а жнецы суть Ангелы.

⁴⁰Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінці сьвіта сього:

⁴⁰Посему как собирают плевелы и огнем сжигают, так будет при кончине века сего:

⁴¹Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всіх, що роблять беззаконне,

⁴¹пошлет Сын Человеческий Ангелов Своих, и соберут из Царства Его все соблазны и делающих беззаконие,

⁴²та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

⁴²и ввергнут их в печь огненную; там будет плач и скрежет зубов;

⁴³Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.

⁴³тогда праведники воссияют, как солнце, в Царстве Отца их. Кто имеет уши слышать, да слышит!

⁴⁴Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продав все, що має, та й купує ту ниву.

⁴⁴Еще подобно Царство Небесное сокровищу, скрытому на поле, которое, найдя, человек утаил, и от радости о нем идет и продает все, что имеет, и покупает поле то.

⁴⁵Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перед;

⁴⁵Еще подобно Царство Небесное купцу, ищущему хорошихжемчужин,

⁴⁶і знайшовши він одну перлу дорогоцінну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.

⁴⁶который, найдя одну драгоценную жемчужину, пошел и продал все, что имел, и купил ее.

⁴⁷Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;

⁴⁷Еще подобно Царство Небесное неводу, закинутому в море и захватившему рыб всякого рода,

⁴⁸як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.

⁴⁸который, когда наполнился, вытащили на берег и, сев, хорошее собрали в сосуды, а худое выбросили вон.

⁴⁹Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,

⁴⁹Так будет при кончине века: изыдут Ангелы, и отделят злых из среды праведных,

⁵⁰та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.

⁵⁰и ввергнут их в печь огненную: там будет плач и скрежет зубов.

⁵¹І рече Ісус до них: Чи зрозуміли ви все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.

⁵¹И спросил их Иисус: поняли ли вы все это? Они говорят Ему: так, Господи!

⁵²Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.

⁵²Он же сказал им: поэтому всякий книжник, наученный Царству Небесному, подобен хозяину, который выносит изсокровищницы своей новое и старое.

⁵³І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.

⁵³И, когда окончил Иисус притчи сии, пошел оттуда.

⁵⁴І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?

⁵⁴И, придя в отечество Свое, учил их в синагоге их, так что они изумлялись и говорили: откуда у Него такая премудрость и силы?

⁵⁵Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?

⁵⁵не плотников ли Он сын? не Его ли Мать называетсяМария, и братья Его Иаков и Иосий, и Симон, и Иуда?

⁵⁶хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него ?

⁵⁶и сестры Его не все ли между нами? откуда же у Него все это?

⁵⁷І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.

⁵⁷И соблазнялись о Нем. Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только вотечестве своем и в доме своем.

⁵⁸І не зробив там многих чудес через недовірство їх.

⁵⁸И не совершил там многих чудес по неверию их.