1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
1Иисус, продолжая говорить им притчами, сказал:
2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
2Царство Небесное подобно человеку царю, который сделалбрачный пир для сына своего
3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
3и послал рабов своих звать званых на брачный пир; и не хотели придти.
4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весїллє.
4Опять послал других рабов, сказав: скажите званым: вот, я приготовил обед мой, тельцы мои и чтооткормлено, заколото, и все готово; приходите на брачный пир.
5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
5Но они, пренебрегши то, пошли, кто на поле свое, а кто на торговлю свою;
6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
6прочие же, схватив рабов его, оскорбили и убили их .
7Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
7Услышав о сем, царь разгневался, и, послав войска свои, истребил убийц оных и сжег город их.
8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
8Тогда говорит он рабам своим: брачный пир готов, а званые не были достойны;
9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
9итак пойдите на распутия и всех, кого найдете, зовите на брачный пир.
10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
10И рабы те, выйдя на дороги, собрали всех, кого только нашли, и злых и добрых; и брачныйпир наполнился возлежащими.
11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїлню одежу;
11Царь, войдя посмотреть возлежащих, увидел там человека, одетого не в брачную одежду,
12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїлньої одежі? Він же мовчав,
12и говорит ему: друг! как ты вошел сюда не в брачной одежде? Он же молчал.
13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
13Тогда сказал царь слугам: связав ему руки и ноги, возьмите его и бросьте во тьму внешнюю;там будет плач и скрежет зубов;
14Багато бо званих, мало ж вибраних.
14ибо много званых, а мало избранных.
15Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
15Тогда фарисеи пошли и совещались, как бы уловить Его в словах.
16І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
16И посылают к Нему учеников своих с иродианами, говоря: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив, и истинно пути Божию учишь, и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лице;
17Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
17итак скажи нам: как Тебе кажется? позволительно ли давать подать кесарю, или нет?
18Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри?
18Но Иисус, видя лукавство их, сказал: что искушаете Меня, лицемеры?
19Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
19покажите Мне монету, которою платится подать. Они принесли Ему динарий.
20І рече до них: Чиє обличче се й надпись?
20И говорит им: чье это изображение и надпись?
21Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
21Говорят Ему: кесаревы. Тогда говорит им: итак отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу.
22І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
22Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.
23Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
23В тот день приступили к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его:
24говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїнне братові своєму.
24Учитель! Моисей сказал: если кто умрет, не имея детей, то брат его пусть возьмет за себя жену его и восстановит семя брату своему;
25Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши васїння, покинув жінку свою братові своєму;
25было у нас семь братьев; первый, женившись, умер и, не имея детей, оставил жену свою брату своему;
26так само й другий брат, і третїй аж до семого.
26подобно и второй, и третий, даже до седьмого;
27Опісля ж усїх умерла й жінка.
27после же всех умерла и жена;
28Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
28итак, в воскресении, которого из семи будет она женою? ибо все имели ее.
29Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої.
29Иисус сказал им в ответ: заблуждаетесь, не зная Писаний, ни силы Божией,
30Бо в воскресенню не женять ся нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
30ибо в воскресении ни женятся, ни выходят замуж, но пребывают, как Ангелы Божии на небесах.
31Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
31А о воскресении мертвых не читали ли вы реченного вам Богом:
32Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
32Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова? Бог не есть Бог мертвых, но живых.
33І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
33И, слыша, народ дивился учению Его.
34Фарисеї ж, почувши, що Вів примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
34А фарисеи, услышав, что Он привел саддукеев в молчание, собрались вместе.
35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
35И один из них, законник, искушая Его, спросил, говоря:
36Учителю, котора заповідь велика в законі?
36Учитель! какая наибольшая заповедь в законе?
37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
37Иисус сказал ему: возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душею твоею и всем разумением твоим:
38Се перва й велика заповідь.
38сия есть первая и наибольшая заповедь;
39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
39вторая же подобная ей: возлюби ближнего твоего, каксамого себя;
40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
40на сих двух заповедях утверждается весь закон ипророки.
41Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
41Когда же собрались фарисеи, Иисус спросил их:
42глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
42что вы думаете о Христе? чей Он сын? Говорят Ему: Давидов.
43Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
43Говорит им: как же Давид, по вдохновению, называет Его Господом, когда говорит:
44Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
44сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих?
45Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
45Итак, если Давид называет Его Господом, как же Он сын ему?
46І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його ніколи.
46И никто не мог отвечать Ему ни слова; и с того дня никто уже не смел спрашиватьЕго.