Ukranian: New Testament

Russian 1876

Matthew

25

1Тоді уподобить ся царство небесне десяти дівчатам, що, взявши каганці свої, вийшли назустріч женихові.
1Тогда подобно будет Царство Небесное десяти девам, которые, взяв светильники свои, вышли навстречужениху.
2Пять же були з них розумні, а пять необачні.
2Из них пять было мудрых и пять неразумных.
3Котрі необачні, взявши каганці свої, не взяли з собою олїї.
3Неразумные, взяв светильники свои, не взяли с собою масла.
4Розумні ж узяли олії в пляшечки свої з каганцями своїми.
4Мудрые же, вместе со светильниками своими, взяли масла в сосудах своих.
5Як же жених барив ся, задрімали всі, та й поснули.
5И как жених замедлил, то задремали все и уснули.
6О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
6Но в полночь раздался крик: вот, жених идет, выходите навстречу ему.
7Тоді повставали всі дівчата тиї, та й украсили каганці свої.
7Тогда встали все девы те и поправили светильники свои.
8Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олії вашої, бо каганці наші гаснуть.
8Неразумные же сказали мудрым: дайте нам вашего масла, потому что светильники наши гаснут.
9Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдіть лучче до тих, що продають, та. й купіть собі.
9А мудрые отвечали: чтобы не случилось недостатка и у нас и у вас, пойдите лучше к продающим и купите себе.
10Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїлле; і зачинено двері.
10Когда же пошли они покупать, пришел жених, и готовые вошли с ним на брачный пир, и двери затворились;
11Опісля ж приходять і другі дівчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
11после приходят и прочие девы, и говорят: Господи! Господи! отвори нам.
12Він же, озвавшись, рече: Істино глалолю вам: Не знаю вас.
12Он же сказал им в ответ: истинно говорю вам: не знаю вас.
13Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коди Син чоловічий прийде.
13Итак, бодрствуйте, потому что не знаете ни дня, ничаса, в который приидет Сын Человеческий.
14Бо, як чоловік, від'їжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
14Ибо Он поступит , как человек, который, отправляясь в чужую страну, призвал рабов своих и поручил им имение свое:
15і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназі, та й відїхав зараз.
15и одному дал он пять талантов, другому два, иномуодин, каждому по его силе; и тотчас отправился.
16Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
16Получивший пять талантов пошел, употребил их в дело и приобрел другие пять талантов;
17Так само й той, що два, придбав і він других два.
17точно так же и получивший два таланта приобрел другие два;
18Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
18получивший же один талант пошел и закопал его в землю и скрыл серебро господина своего.
19По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелік із них.
19По долгом времени, приходит господин рабов тех и требует у них отчета.
20І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи; Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
20И, подойдя, получивший пять талантов принес другие пять талантов и говорит: господин! пять талантов ты далмне; вот, другие пять талантов я приобрел на них.
21Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
21Господин его сказал ему: хорошо, добрый и верный раб! в малом ты был верен, над многим тебя поставлю; войди в радость господина твоего.
22Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав еси; ось других два таланти придбав я ними.
22Подошел также и получивший два таланта и сказал: господин! два таланта ты дал мне; вот, другие два таланта я приобрел на них.
23Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був еси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
23Господин его сказал ему: хорошо, добрый и верный раб! в малом ты был верен, над многим тебя поставлю; войди в радость господина твоего.
24Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
24Подошел и получивший один талант и сказал: господин! я знал тебя, что ты человек жестокий, жнешь, где не сеял, и собираешь, где не рассыпал,
25і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
25и, убоявшись, пошел и скрыл талант твой в земле; вот тебе твое.
26Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
26Господин же его сказал ему в ответ: лукавый раб и ленивый! ты знал, что я жну, где не сеял, и собираю, где не рассыпал;
27так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
27посему надлежало тебе отдать серебро мое торгующим, и я, придя, получил бы мое с прибылью;
28Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
28итак, возьмите у него талант и дайте имеющему десять талантов,
29Кожному бо маючому всюдидасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
29ибо всякому имеющему дастся и приумножится, а у неимеющего отнимется и то, что имеет;
30І викиньте слугу нікчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
30а негодного раба выбросьте во тьму внешнюю: там будет плач и скрежет зубов. Сказав сие, возгласил: кто имеет уши слышать, да слышит!
31Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
31Когда же приидет Сын Человеческий во славе Своей и все святые Ангелы с Ним, тогда сядет на престоле славы Своей,
32і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
32и соберутся пред Ним все народы; и отделит одних от других, как пастырь отделяет овец от козлов;
33і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
33и поставит овец по правую Свою сторону, а козлов - по левую.
34Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
34Тогда скажет Царь тем, которые по правую сторону Его: приидите, благословенные Отца Моего, наследуйте Царство, уготованное вам от создания мира:
35Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
35ибо алкал Я, и вы дали Мне есть; жаждал, и вы напоили Меня; был странником, и вы приняли Меня;
36нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене.
36был наг, и вы одели Меня; был болен, и вы посетили Меня; в темнице был, и вы пришли ко Мне.
37Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або і жадного, та й напоїли?
37Тогда праведники скажут Ему в ответ: Господи! когда мы видели Тебя алчущим, и накормили? или жаждущим, и напоили?
38Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?
38когда мы видели Тебя странником, и приняли? или нагим, и одели?
39Коли ж бачили тебе недужим або в темницї, та й прийшли до тебе?
39когда мы видели Тебя больным, или в темнице, и пришли к Тебе?
40І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
40И Царь скажет им в ответ: истинно говорю вам: так как вы сделали это одному из сих братьев Моих меньших, то сделали Мне.
41Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
41Тогда скажет и тем, которые по левую сторону: идите от Меня, проклятые, в огонь вечный, уготованный диаволу и ангелам его:
42бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
42ибо алкал Я, и вы не дали Мне есть; жаждал, и вы не напоили Меня;
43був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
43был странником, и не приняли Меня; был наг, и не одели Меня; болен и в темнице, и не посетили Меня.
44Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
44Тогда и они скажут Ему в ответ: Господи! когда мы видели Тебя алчущим, или жаждущим, или странником, или нагим, или больным, или в темнице, и не послужили Тебе?
45Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.
45Тогда скажет им в ответ: истинно говорю вам: так как вы не сделали этого одному из сих меньших, то не сделали Мне.
46І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.
46И пойдут сии в муку вечную, а праведники в жизнь вечную.