1Тоді уподобить ся царство небесне десяти дівчатам, що, взявши каганці свої, вийшли назустріч женихові.
1Тогда подобно будет Царство Небесное десяти девам, которые, взяв светильники свои, вышли навстречужениху.
2Пять же були з них розумні, а пять необачні.
2Из них пять было мудрых и пять неразумных.
3Котрі необачні, взявши каганці свої, не взяли з собою олїї.
3Неразумные, взяв светильники свои, не взяли с собою масла.
4Розумні ж узяли олії в пляшечки свої з каганцями своїми.
4Мудрые же, вместе со светильниками своими, взяли масла в сосудах своих.
5Як же жених барив ся, задрімали всі, та й поснули.
5И как жених замедлил, то задремали все и уснули.
6О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
6Но в полночь раздался крик: вот, жених идет, выходите навстречу ему.
7Тоді повставали всі дівчата тиї, та й украсили каганці свої.
7Тогда встали все девы те и поправили светильники свои.
8Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олії вашої, бо каганці наші гаснуть.
8Неразумные же сказали мудрым: дайте нам вашего масла, потому что светильники наши гаснут.
9Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдіть лучче до тих, що продають, та. й купіть собі.
9А мудрые отвечали: чтобы не случилось недостатка и у нас и у вас, пойдите лучше к продающим и купите себе.
10Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїлле; і зачинено двері.
10Когда же пошли они покупать, пришел жених, и готовые вошли с ним на брачный пир, и двери затворились;
11Опісля ж приходять і другі дівчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
11после приходят и прочие девы, и говорят: Господи! Господи! отвори нам.
12Він же, озвавшись, рече: Істино глалолю вам: Не знаю вас.
12Он же сказал им в ответ: истинно говорю вам: не знаю вас.
13Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коди Син чоловічий прийде.
13Итак, бодрствуйте, потому что не знаете ни дня, ничаса, в который приидет Сын Человеческий.
14Бо, як чоловік, від'їжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
14Ибо Он поступит , как человек, который, отправляясь в чужую страну, призвал рабов своих и поручил им имение свое:
15і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназі, та й відїхав зараз.
15и одному дал он пять талантов, другому два, иномуодин, каждому по его силе; и тотчас отправился.
16Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
16Получивший пять талантов пошел, употребил их в дело и приобрел другие пять талантов;
17Так само й той, що два, придбав і він других два.
17точно так же и получивший два таланта приобрел другие два;
18Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
18получивший же один талант пошел и закопал его в землю и скрыл серебро господина своего.
19По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелік із них.
19По долгом времени, приходит господин рабов тех и требует у них отчета.
20І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи; Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
20И, подойдя, получивший пять талантов принес другие пять талантов и говорит: господин! пять талантов ты далмне; вот, другие пять талантов я приобрел на них.
21Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
21Господин его сказал ему: хорошо, добрый и верный раб! в малом ты был верен, над многим тебя поставлю; войди в радость господина твоего.
22Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав еси; ось других два таланти придбав я ними.
22Подошел также и получивший два таланта и сказал: господин! два таланта ты дал мне; вот, другие два таланта я приобрел на них.
23Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був еси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
23Господин его сказал ему: хорошо, добрый и верный раб! в малом ты был верен, над многим тебя поставлю; войди в радость господина твоего.
24Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
24Подошел и получивший один талант и сказал: господин! я знал тебя, что ты человек жестокий, жнешь, где не сеял, и собираешь, где не рассыпал,
25і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
25и, убоявшись, пошел и скрыл талант твой в земле; вот тебе твое.
26Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
26Господин же его сказал ему в ответ: лукавый раб и ленивый! ты знал, что я жну, где не сеял, и собираю, где не рассыпал;
27так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
27посему надлежало тебе отдать серебро мое торгующим, и я, придя, получил бы мое с прибылью;
28Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
28итак, возьмите у него талант и дайте имеющему десять талантов,
29Кожному бо маючому всюдидасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
29ибо всякому имеющему дастся и приумножится, а у неимеющего отнимется и то, что имеет;
30І викиньте слугу нікчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
30а негодного раба выбросьте во тьму внешнюю: там будет плач и скрежет зубов. Сказав сие, возгласил: кто имеет уши слышать, да слышит!
31Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
31Когда же приидет Сын Человеческий во славе Своей и все святые Ангелы с Ним, тогда сядет на престоле славы Своей,
32і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
32и соберутся пред Ним все народы; и отделит одних от других, как пастырь отделяет овец от козлов;
33і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
33и поставит овец по правую Свою сторону, а козлов - по левую.
34Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
34Тогда скажет Царь тем, которые по правую сторону Его: приидите, благословенные Отца Моего, наследуйте Царство, уготованное вам от создания мира:
35Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
35ибо алкал Я, и вы дали Мне есть; жаждал, и вы напоили Меня; был странником, и вы приняли Меня;
36нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене.
36был наг, и вы одели Меня; был болен, и вы посетили Меня; в темнице был, и вы пришли ко Мне.
37Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або і жадного, та й напоїли?
37Тогда праведники скажут Ему в ответ: Господи! когда мы видели Тебя алчущим, и накормили? или жаждущим, и напоили?
38Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?
38когда мы видели Тебя странником, и приняли? или нагим, и одели?
39Коли ж бачили тебе недужим або в темницї, та й прийшли до тебе?
39когда мы видели Тебя больным, или в темнице, и пришли к Тебе?
40І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
40И Царь скажет им в ответ: истинно говорю вам: так как вы сделали это одному из сих братьев Моих меньших, то сделали Мне.
41Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
41Тогда скажет и тем, которые по левую сторону: идите от Меня, проклятые, в огонь вечный, уготованный диаволу и ангелам его:
42бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
42ибо алкал Я, и вы не дали Мне есть; жаждал, и вы не напоили Меня;
43був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
43был странником, и не приняли Меня; был наг, и не одели Меня; болен и в темнице, и не посетили Меня.
44Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
44Тогда и они скажут Ему в ответ: Господи! когда мы видели Тебя алчущим, или жаждущим, или странником, или нагим, или больным, или в темнице, и не послужили Тебе?
45Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.
45Тогда скажет им в ответ: истинно говорю вам: так как вы не сделали этого одному из сих меньших, то не сделали Мне.
46І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.
46И пойдут сии в муку вечную, а праведники в жизнь вечную.